Залиште рутину
професіоналам…

Календар

Листопад 2017

 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9
 
10
 
11
 
12
 
13
 
14
 
15
 
16
 
17
 
18
 
19
 
20
 
21
 
22
 
23
 
24
 
25
 
26
 
27
 
28
 
29
 
30
 
 
 
 

Фотогалерея


Перейти до галереї

Опитування

Що мотивує Вас відвідувати тренінгові навчання?
Проголосувати архів опитувань

Підписка на розсилку

Блоги

Артеменко Ірина

Версія для друку Відіслати другу 14.05.2014 22:17  Артеменко Ірина

Мої міркування стосовно того, як діяти в критичній ситуації

Наше життя переповнене різноманітними подіями: і хорошими, і не дуже. На жаль, у критичних ситуаціях ми дуже часто піддаємося негативним емоціям. Замість використовувати кожну мить з користю, ми опускаємо руки.

Нехай нам дано прожити 90 років (це означає, що ми 90 разів зустрінемо свою улюблену пору року. В мене – весна.). Якщо відняти перших 4 роки та два останніх, до того ж і ті години, коли ми спимо, то виходить, що в нас не так вже й багато часу, тим більше що частину ми вже прожили. Мене це мотивує зайнятися потрібними речами та відкинути все зайве. Але як діяти, коли в житті криза? Як вийти з критичної ситуації? Як діяти?

Будь-яка проблема має дві складові:

 1. Подія

 2. Емоційна реакція, тобто, відношення до події.

Спочатку обговоримо емоції – власне відношення. Для цього ставимо собі запитання та чесно на них відповідаємо.

  • Що я відчуваю?
  • Чому я це відчуваю? І таких чому буде стільки, щоб стала зрозумілою картина мого внутрішнього стану.
  • Що я люблю?
  • Чого я хочу?
  • Як мені жити далі з цим?...

На даному етапі ми спостерігаємо за собою (а не за іншими), шукаємо причини болю, роз’яснюємо для себе власні емоції. Треба пам’ятати, що людина розвивається в «зоні дискомфорту».

Далі «досліджуємо» подію. Тут є декілька етапів.

1.  Усвідомлюємо, що все, що відбувається в нашому житті, залежить тільки від нас: нашого світогляду, вибору, знань та розумінь, очікувань, настроїв, бажань, стереотипів, страхів і т.д. Наша діяльність чи бездіяльність призвела до цієї ситуації. Так ми беремо відповідальність за ситуацію на себе. Це необхідно, щоб опанувати ситуацію. Якщо капітан не керує кораблем, то ним керує вітер, тобто, стихія.

 2. Нагадуємо собі, що у всьому є добре і погане. Потрібно дещо по-філософськи підійти до проблеми, щоб зрозуміти, що в кожній події, як і в кожній людині є і добро, і зло. Колись мене сильно вразила притча про бідного чоловіка.

Суть притчі така: Чоловік мав коня і маленького сина. Одного разу король побачив розкішного білого коня і захотів його придбати за будь-яку ціну, та чоловік сказав, що кінь не продається. Звісно, люди сказали, що він дурний. Одного разу кінь зник, на що люди сказали: так тобі і треба. Та навесні кінь з’явився і не один, а з табуном. Йшов час, справи в чоловіка пішли вгору, син підріс і захотів вчитися їздити верхи. Чому б і ні? Та одного разу син впав з коня і зламав ногу. І тут люди пригадали, що якби він продав коня, то цієї трагедії не було би. Всі діти бігали, а син сильно кульгав і не міг гратися зі всіма. Пройшов час. І раптом оголошують війну, всіх чоловіків забирають до армії, а сина не беруть, адже він сильно кульгає. Зрештою ніхто з чоловіків не повернувся з війни додому…

Тож маємо з’ясувати, що у нашому випадку є добрим і що поганим? Якщо ми не бачимо позитиву в своїй ситуації, то це не означає, що його немає.

3. Далі можна вирішувати ситуацію в чотири етапи, ставлячи собі такі запитання:

1)      Що я можу зробити прямо зараз, щоб покращити ситуацію?

2)      Що зробити, щоб це більше не повторювалося?

3)      Що змінити в собі?

4)      Для чого мені ця ситуація дана (а не за що)?

 

Коли задумуюся над останнім запитанням, то усвідомлюю, що життя майструє раму, а картину пишемо ми. І якщо ми не візьмемо відповідальність за написання картини, то за нас її напишуть інші. Ми всі вчимося в школі під назвою Життя на планеті Земля. Кожна подія і кожна людина – наш універсальний вчитель. Адже спаринг-партнер не дає подачу туди, де ми зможемо її відбити. В нього інша задача: навчити нас діяти в ситуації, незнайомій для нас з метою відпрацювання вірної реакції.

А чого вчить нас життя? – Робити правильний вибір. З однієї сторони, ми живемо у епоху деградації – розвиток цивілізації базується на хибних цінностях, тоді як «вічні цінності» ігноруються. З другої сторони, наша епоха дає можливості усвідомити свою унікальність і жити з її урахуванням. На жаль, не всі люди це сприймають.  У кожного свій рівень розвитку свідомості. Всіх людей можна поділити на три групи:

1. Люди, які мають бажання і задовольняють їх в будь-який спосіб. Їхній лозунг – для досягнення цілей всі засоби є хорошими. При цьому вони здатні зробити боляче іншим. Символ цих людей – сфінкс: тіло звіра, голова людини. Це ще не люди. Їх більшість. Вони страждають, егоїсти завжди страждають.

2. Люди, які мають бажання і задовольняють їх з врахуванням інтересів інших людей. Будують своє життя так, що не можуть скривдити інших. Це люди. Їх меншість, та проте кількість їхня зростає за рахунок першої групи. Ми всі розвиваємося.

3. «Святі». Їх дуже мало на планеті, та проте без них ми би вже не існували. Вони живуть, віддаючи свою любов, енергію, ресурси… Їхня ціль – покращити життя.

Отже, ціль людини на землі – духовний розвиток, а він неможливий без розвитку фізичного, емоційного, інтелектуального. Усвідомлюючи це, будь-яка криза стає маленькою перед грандіозністю цієї мети.


21.03.2013 - Тренінги для осіб з інвалідністю

23.12.2011 - Правда, це здорово!!!!!!!!


Руслана 18.05.2014 07:20 Хороша притча. Ми ніколи не будемо знати, що для нас добре, а що погано. Коли я вчилась в школі, то навіть не знала, що в мене поганий зір. Після того як окуліст виписав мені окуляри, я в перший раз побачила вираз обличчя людей, їх погляди, міміку. Мене вистачило на один день. Після того я не захотіла бачити всі нюанси і окуляри не носила.

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.